Коли вже й сонце стало темним,
І світлого нема нічого,
То значить ближче ми до Бога,
Він любить бідних і нужденних.
Гірчить солодкий поцілунок.
Від тіні Бога небо вяне,
А він вплітає у оману,
Щоб слати милість як рятунок.
Усюди - батоги і грати.
Ну як тут Бога не любити!
Він горе шле і плачем ситий.
О, як же вигідно карати!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Шлунок — їхній бог - Василь Мартинюк Дехто, хто називає себе християнином, своїми вчинками показує, що насправді він язичник, і то гірший з них, бо, послуговуючись побожними фразами, дискридитує усе побожне. Про таких сказав ап. Павло: "... Шлунок — їхній бог... Вони думають тільки про земне! (Фил. 3:19). Ці слова є епіграфом до мого сонета.
