ПрийдЕ той час і станемо усі перед Тобою
Такі, які ми є, - без макіяжу і прикрас.
Ніхто тоді не виправдається сам собою.
Є виправдання лиш одне - Ісус Христос.
Все створено Творцем: земля і небо, люди,
ПташкИ і квіти, і дерева, усяка звірина,
Веселка в небі (чи ж не Боже чудо?!),
Морів і океанів неосяжна глибина...
Усе Твоє і я Твоя, така, як є, мій Боже.
Не заховаюся від Тебе я ніде.
Творить добро без Тебе я не можу,
Тож Дух Святий нехай мене веде.
Я часто помиляюсь, та все ж хочу
У всьому волю я чинить Твою, Отець.
Допоможи усе робить уміло, творчо,
Щоб труд мій не загинув нанівець.
Приходить старість, та душа квітує,
Бо ж вона вічна і ніколи не помре.
Нехай же кожний подих, порух вона чує
Святого Духа- Він не підведе.
О, Дух Святий, прости, що пригашала
Тебе я часто і удаляла я Тебе
Й тому духовних і фізичних сил не мала,
Й лукавий "діставав" тоді мене.
З Тобою спокій, мир і радість вічна.
Ти - моє щастя, впевненість моя.
ЛишЕ добра, мій Боже, зичиш.
Без залишку я вся, Господь, Твоя.
Ісус Христос приніс за мене жертву,
За всі гріхи мої Він постраждав!
О, мій Творець і Бог мій милосердний,
Без Тебе хто б спасіння з людей мав?!
Тож підкоряю дух, душу і тіло,
І розум свій Тобі, о Дух Святий.
Без Тебе жити свято не зумію-
Мене всю очищай й до вічності веди.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 2892 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сменяет суматошный день... - Cветлана Касянчик Это стихотворение написано много лет назад. Только, только начиналась перестройка. Горбачёвское время. Пост-чернобольское время. Время первых национальных конфликтов. Время рассыпающихся идеалов, надежд. Время - первых евангелизаций. Мои близкие друзья из церви города Нововолынска организовали миссионерскую группу, назвавши себя "Владельцы Счастья". Позже, эта группа стала частью миссии "Голос Надежды", с центром в Луцке, на Волыне. Вот тогда, я и написала это стихотворение для одной из первых миссионерок нашего времени, Любы Ткачук (Мельник). Она использовала его в своей работе в Карелии, в Перми. Но, уже много лет это стихотворение просто лежит себе в моей старой записной книжке. Последнее время мне почему-то оно пришло на память. Захотелось поделиться им с моими читателями. Может быть кто-то вспомнит свою молодость. И снова приуставшая душа загорится огнём миссионерства и служения ближним.
